Облуду другорядного облишу,
Крізь зуби цикну - киш, причепо, брись!
Коли ще світанковий ліс мене вколише,
Мов немовля, на килимку із листя
В серпанку ледь осіннього обистя...
Люляє ліс - колись, колись, колись.
Боянів най, закоханий у тишу,
Вмовля не дивуватися дивам.
Невипадковим.
Видзьобуються боязко слова.
З грибниці мови.
Видзьобуються боязко слова
© Copyright: Ольга Тригирская, 2022
Свидетельство о публикации №122111103423
Свидетельство о публикации №122111103423
Рецензии