Жінки осінні, мов осінні квіти
Приваблюють всіх ніжною красою
Хоч вже недовго барвам цим радіти -
Осіння врода завжди із журбою.
Так, сохнуть губи -
звАбливі пелюстки,
Але в очах ще вогники палають!
Вбирають сонця яскравіші згустки
О, це вони навчились - вміють, знають.
Осінні квіти - як жіночі примхи,
Червоні, сині, жовті і рожеві
Цвітуть такі собі прекрасні німфи,
Мов біль, печалі зовсім не суттєві!
Але коли заглянеш глИбоко у душу,
Побачиш саме те святе і вічне,
Що, навіть, смерть не вб'є і не розрушить:
Любов жива , як музика велична!
Осiннi жiнки
© Copyright: Валентина Козачук, 2022
Свидетельство о публикации №122110904013
Свидетельство о публикации №122110904013
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.