Іскра надії
Іду по життю, як по мінному полю,
Немов через терни, шепчу молитви.
Тремчу від образи, від гострого болю,
Здається душа осередком пітьми.
І все ж таки в серці є іскра надії,
Що спуститься Ангел з високих небес
І душу, немовби посланець месії,
Врятує від горя без всяких чудес.
В маленький блокнот він запише жадання,
Які продиктує бентежна душа,
І більше не буде тяжкого страждання,
Що смуток неясний щодня воскреша.
Сховаються хмари похмурі за сонцем,
І Ангел мені помахає крилом,
Немов побажає не черствіти серцем
І бути собою між благом і злом.
Iскра надii
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122110808660
Свидетельство о публикации №122110808660
Рецензии