Н. Бидненко
Приїдь до мене хоч на пів години.
Ці кляті милі – болем у душі…
Та на заваді знов стають щоднини
Кордони, заборони, віражі.
Приїдь до мене, щойно сонце встане
І вся земля купається в росі.
Або коли із неба місяць гляне
І відіб’ється у моїй сльозі.
Приїдь до мене. Є ж дива у світі…
Хай на деревах золото і мідь –
Ми в листопаді вибудуєм квітень…
Покинь чужину і скоріш приїдь!
***
Приедь ко мне хотя б на пол часа.
Эти проклятые мили - болью на душе...
Но помехой снова встали ежедневно
Границы, запреты, виражи.
Приедь ко мне, как только солнце встанет
И вся земля купается в росе.
Или когда на небе месяц глянет
И отразится на моей слезе.
Приедь ко мне. Есть чудеса на свете...
Пусть на деревьях золото и медь -
Мы в ноябре с тобой апрель отметим...
Оставь чужбину и скорей приедь!
N. N
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2022
Свидетельство о публикации №122110808354
Свидетельство о публикации №122110808354
Рецензии