Я часто чую, що жінок немає вже таких,
і почуттів святих, цнотливих у житті вже не буває.
Твердять навкруг, що щастям двох людей п’янких
торгують нині і на дріб’язок міняють.
І заявляють, що немає у коханні вже висот,
що правлять світом грубі лиш інстинкти,
і що Красу змінив гламур-набір красот
на золотисто-глянсових картинках.
Хто каже це, той - цинік, дурник й просто хам,
а може п’яний, бо насьорбався обману.
Та все ж Любов, що небеса дарують нам,
на світі люди всі чекати - ні, не перестануть.
Якій їй бути, то залежить лиш від нас,
і нам ніколи за Любов не буде стидно й жалко.
Її прихід – в очах, що нам сіяють повсякчас.
Кінець її - в образах і гарячих перепалках.
Тим, чию душу снігом злоби замело,
тим, хто з цинізмом заглядає у чужі обличчя,
лише одна Любов поверне душу і тепло,
лише Любов підніме до свого величчя!
Любов
© Copyright: Петр Скорук, 2022
Свидетельство о публикации №122110802843
Свидетельство о публикации №122110802843
Рецензии