Завжди чекаю листопад!
Втішає душу сонна тиша.
Не чути вже гучних рулад,
Повітря нібито густіша.
Нема яскравих кольорів,
Здається, що дощі їх змили,
А листя подихом вітрів
Тремтливі краплі посріблили.
Приваблює кленовий лист,
Що впав у озеро, і чайки,
І спорожнілий тихий ліс,
І горобців бентежні зграйки.
Густий туман, і перший сніг,
І білі від морозу трави,
І лід крихкий уздовж доріг -
В полоні зимної октави.
Йде листопад без метушні,
Все роздивитись дозволяє.
І так спокійно у душі,
Немов сам Бог благословляє…
Завжди чекаю листопад
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122110708903
Свидетельство о публикации №122110708903
Рецензии