Спробуeм сeбe у ролi студeнта eссe. теорiя права

 
 «Обов’язок без права – рабство; право без обов’язків – анархія» (Г. Ламане)
Вступ. «Обов’язок! Ти величне, велике слово. Це саме те велике, що підносить людину над самою собою» ( німецький філософ, Еммануїл Кант)
Будь яке пізнання у праві можливо інтерпритувати через знання, які є доступними для пізнання належного, дійсного та можливого. Проте не усі тези витримують критику, стосовно якої висуваються певні антитези. Суть сучасної юриспруденції якраз і обумовлюється означеними проблемами.
Основна частина. У тезі, висунутій Г. Ламане вистежується декілька фундаментальних правових ідей, які надають зануритись у правове буття та цінність права, що дозволяє доволі вдало розвивати проблеми права із антропологічної точки зору.
По перше, йдеться про можливість сприйняття права як рабства х точки зору трудового права та теорії права. Адже «рабство», як ідея що втратила сенс у правах другого покоління, наразі може інтерпретуватися з точки суто юридичних, філософсько-правових та теоретико-правових проблем права.
По друге, з точки зору «обов’язку», який може існувати без «права» (за таким підходом) то тут піднімається декілька питань проблем у праві: чи може існувати (в бутті права) обов’язок без права. І, якщо так, чи буде обов’язок носити характер права за його ознаками? Якщо йдеться про суб’єктивне право та суб’єктивні обов’язки (персоніфіковані), то згідно теорії права як суб’єктивне право так і суб’єктивний обов’язок є парними категоріями та можуть існувати один від одного. Виникає наступне питання, як шо вони не можуть існувати один від одного, то значить не має права, а, відтак, не має обов’язку. Це означає, що і рабства не має. Потенційний носій прав та обов’язків не може перебувати у підневільному стані.
Відповідно, – по третє, – ставити питання про другу частину ессе в контексті «анархії», не представляється доцільним оскільки якщо не має одного, то не має іншого.
Однак, якщо читати тезу Г. Ламане навпаки, тобто, від «анархії» до «рабства», то якщо право є певний простір, певна норма, певна цінність, то, анархія пронизана свободою, яка у тій чи іншій мірі приналежить суб’єктивному праву. Адже для того аби мати можливість діяти, потрібна саме свобода. І, знову ж таки, для того аби почати можливість у певній діяльності потрібна певна необхідінсть. Якщо з’являється необхідність, то з’являється і паралель (невід’ємна) паралель із правом такої категорії права як «обов’язок». Відтак питання анархії то питання політичне, а не правове.
Значить, рівень пізнання права Г. Ламане було недостатнім, хибним та не складало ніякої цінності правової окрім популізму.
В четверте, для того аби вести мову про право, цілком дотично піднімати питання про закон. Тобто, про позитивністський підхід. Якщо йдеться про позитивістський підхід у пізнанні права та обов’язку, то очевидно слід подбати про міркування стосовно того, наскільки те чи інше право чи то обов’язок є нормативним? Відповідно, наскільки закон є правовим? 
Враховуючи викладене, варто додати декілька сучасних тез із теорії процесуального права (мовою оригіналу):
(1) «Право всегда красиво, эстетично – закон порой это умалчивает»  (Ярослав Мельник);
(2) «Право – в эстетике, обязанность – в соблюдении ее»  ((Ярослав Мельник);
(3)  «Закон и право настолько эстетичны, насколько внутренне красивые и богатые миром не столько их создатели, сколько интерпретаторы» (Ярослав Мельник);
(4) «Право нарушать можно – даже нужно, закон нарушать нельзя» (Ярослав Мельник);
(6) «Будь яке право, як можливість, благо та данина, може бути небезпечним в силу втрати контролю за його реалізацією. В цьому і криється деталь моделі Аду та хаосу... Безпека – означає передусім жити без-пекла..» (Ярослав Мельник).
Таким чином, з огляду на запропоновану до обговорення тему есее («Обов’язок без права – рабство; право без обов’язків – анархія») можливо констатувати декілька додаткових проблем: теза Г. Ламане пізнається через його внутрішній світ розуміння права; теза носила актуальність у призмі тієї правосфери, яка була властива та доступна для розуміння у конкретних життєвих та професійних обставинах пана Г. Ламане.
Висновок. Подані антитези на тези Г. Ламане із детальним міркуванням дають нам можливість по іншому сприймати правове, належне, достатнє та доцільне в розумінні фундаментальних феноменів права – права та обов’язку.
п.с.: студенте, хто тобі повірить?