Пірнаючи в глибокий сон, природа
Пробуджує думки й рядки чуттєві.
І часом вабить навіть прохолода,
Даруючи осяяння миттєві.
В поривах вітру вже немає ласки,
Він і різкий, і часто вже холодний.
Зриває грубо листя, наче маски,
Гуде і виє, ніби звір голодний.
Гаї втрачають золоте убрання,
Марніють на траві зелені барви,
Та певний шарм є у порі згасання,
Хоч б'є по нервах смуток, як литаври.
Зворушливо тремтять яскраві краплі
І листя на ажурнім павутинні.
І навіть довгошиї сірі чаплі
Такі граційні в рясці й жабуринні.
Полонять душу запізнілі квіти,
У їхніх барвах - сум і поетичність,
Як діточок, їх хочеться зігріти,
Добром віддати за красу і ніжність.
Осiннiй шарм
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122110508527
Свидетельство о публикации №122110508527
Рецензии