У морі тонуть кораблі, а я тону в твоїх обіймах,
Дарує повну нерухомість в'язке солодке почуття...
Ти світло вимкнеш, і ми тут, за півпрозорими дверима,
І забуття...
А час іде, і ми живем, неначе у окремнім світі,
І тінь розлуки на стіні так непомітна і бліда,
І те, що ти не назавжди, вже неможливо уявити!
Моя біда...
Коли ти скриєшся з очей, коли тебе не буде поряд,
Я буду сильною або предам метеликів вогню,
І небосхил впаде до ніг, змішавши всі дощі і зорі.
А я втону!
І переплутає земля всі сторони й частини світу,
Погасне сонце, місяць теж загубить пам'ять серед хмар,
Все запалає... Вийду я на перехрестя вулиць, квітів
У цей пожар...
Але це потім. Зараз же - сильніше притулюсь до тебе,
Заслухаюсь, як серце б'є, як дихаєш... З тобою я...
Ти поцілуєш у чоло, ти ніжно пригорнеш до себе -
І я твоя...
В море тонут корабли
© Copyright: Варвара Шевелева, 2022
Свидетельство о публикации №122110500546
Свидетельство о публикации №122110500546
Рецензии