Його вже не бентежить снів провалля,
де мудрий змій, усміхнений, чека
на кожного, хто прагнув задзеркалля
і стежок по свідомості піскам…
Йому вже не до свят усіх трудящих,
що замість церкви йдуть до ворожій,
бо тільки там є місце для пропащих,
яким цей світ - не світ, а міражі…
За Ним вже лен звичайний жаль по мрії -
такій тендітній в темряві неділь -
про те що вітер віри тут розвіє
пустого марнославства чорний біль…
Та Він мовчить, бо треба дотерпіти
цей дивний сон, що пишуть кров’ю діти…
Таке
© Copyright: Александр Ноцкий, 2022
Свидетельство о публикации №122110402632
Свидетельство о публикации №122110402632
Рецензии