Пливло по озерцю каноє.
Яскраве сонце наді мною.
Щось гомоніло в небесах.
Щасливий був я, наче птах!
Та раптом думка промайнула...-
Я тут в безпеці, відгукнуло-
А десь далеко людське горе,
Його багато, наче море.
Гремлять снаряди, небо чорне
Від спалахів вогня, бездонне,
Воно перетворилось в жах!
Там стогне вітер по лісах,
У цьому стоні тонуть люди!
Хто відповість і де ж ті судді?!
Навіщо, Україна-мати,
Тебе прийшли кати знущати?!
Хто винен в тисячах смертях,
Проклав до нас брудний цей шлях?!
Чому все коється, де правда,
Хто відповість за цю всю зраду?!
А поки відповідь мовчить,
Нам боляче за кожну мить...!
Зачем?!
© Copyright: Светлана Огороднийчук, 2022
Свидетельство о публикации №122110304683
Свидетельство о публикации №122110304683
Рецензии