Заревневi дива або Крапля з дощу Персеjiд

                Авторка і Музя сердечно вдячні Творцю чарівних світів               
                та істот Євгену Рибаченку http://stihi.ru/avtor/reart
                за джерело натхнення й радості


Музя Пегасько пливла Тетеревом, як хмарка небом, легко і невимушено. Зелені літні крила повторювали сплески хвиль. З глибини долітали дівочі голоси, мова була хмільною, у приголосних дзеленчали дзвіночки, голосні відлунювали аж-аж у підсвідомості. Марила мавська, мова річкового і лісового панства, сновічна для маглів, паморочлива для Музь. Балакали русалки, жалілися, що від Іллі, у заревня, хоч гарячі долоні, але зимні ступні. Відгомонівши, узялися кликати дядька Грибоконя.

Не встигла Музя уявити таку чудасію, як біля неї з життєрадісним іржанням у воду шубовснувся повітряно-водний рибокінь із гвинтокрилим хвостом з трьох добрячих мухоморів. У його гривці верещала зграйка схожих на близнючок малюка Будди хух-маремух під червоними саткатами в білий горошок.

Очманіла від дива і мавської Музя дослухалася до бурхливих перемовин. Русалкам кортіло сторгувати у маремушок вишукану термобілизну, сплетену з світанкового павутиння, лелечого пуху, аромату латаття. Вередухи правили за неї необмежений доступ до рольової відеогри з доповненою реальністю «Русальний тиждень: від Клечальної неділі до Розигрів». Музіни крила тршотали з цікавості, не йняли циканням. Від капосного хлюпотіння казка миттєво змовкла і щезла у виблисках брижів.

Тільки велетенський білий амур не полишив мулистого пасовиська. Він потомився, висмикуючи з човна хитромудрого рибалку, що підманював його на свіжого огірка. Амур докірливо пожував кінчики Пегаськиних крил, втішно підморгнув Музі і подарував на щастя чи то зірковидну лусочку, чи то краплю з дощу Персеїд.