На планеті Тригір‘я посуха. Спорожніли криниці, осипались яблука, гриби забулись як ся звати, охляв Тетерів, погладшали піщані береги. Красуньку коніку піджерла псевдощитівка. Чхають на усе кулемети з полігону, прасують пересохле небо прудкі літаки. Від несподіваної зливи роззявив рота дах, заіскрила проводка.
Мартен мозку плавить документальну прозу. Двойко любовей мружаться на ґанку серця. Донька вітрильничає і вітрословить на планеті Обітованних Крил.
А у сонячному сплетінні Музі Пегасько зростає із чужинських зорей, насіяних між Палієм та Маковієм, відраза до слова. Терпнуть, німіють крила. Святкує звитягу Ера Мумут‘и.
Ера Мумути
© Copyright: Ольга Тригирская, 2022
Свидетельство о публикации №122110108693
Свидетельство о публикации №122110108693
Рецензии