Iдеальний Муз

Юна Музя Пегасько натхненно i легковажно диригувала симфонiчним оркестром неабияких залицяльникiв. Коли вона зненацька побралася з нотним пюпiтром, то достеменно знала, що не знає на холєру їй це тра.

Музя, як Скарлет, змайструвала з портьєри сукню та вельон. Як Герда, узула червонi черевички.

Чисельні плівки у трьох фотографiв "засвітилися". З декiлькох  уцiлілих кадрів вийшли дикунсько старовиннi зелено-бiлi  знімки.

У лебедiв на весiльному тортi вiд Музiного ласкавого погляду позкручувались шиї.

Лелека летiв до Музi п'ятнадцять рокiв, певно, через Альфа Центавру, бо ближче дівчинки iз вогнистiшим за неї темпераментом і крижанішим характером не знайшов.

Лебеді-лелеки... Продрiботіла чверть столiття. I Музiн срiбний супутник мовив слова, вiд яких вона подумки солодко потягнулася у маржарiасані. - Жодного разу я не вгадав з вечора, ким ти прокинешься вранцi, і на кого обернешься наступного вечора. Кожного дня я маю шлюб з начою жiнкою. Спершу страшенно боявся збожеволiти, а як збожеволiв,... розважаюся.

Вiд поцiлунку iз смаком брюту "Кава" та оксамитового баритону МайжеМуза у Музiній душi розквітнув любисток. Вона усміхалася. У пiдпушку крильцiв пiдковані афанiптери витанцьовували мальованськi витребенькі. У них був дууууже потуууужний репертуар.

Тож, бешкетниця сподiвалася узяти золото з ...Iдеальним Музом.