За Декалогом темрява. Між літер
холодних максим ллється рідина
з пустих аорт знеструмленого світу,
що нині щез. Мій голос ще луна
над скелями бажань простої рими.
Повільний рух планети обіця
відкрити те, що стане врешті димом
пророками різьбленого кінця.
Сніданок вже чека, а чорна кава
з моїх бразилій ніжить грубий ніс,
якому спокій думки - вище слави
за те, що скрізь безславного проріс.
То ж, все, як завжди: день трима облогу,
а ніч збира валізу у дорогу…
Сон з нета
© Copyright: Александр Ноцкий, 2022
Свидетельство о публикации №122110103801
Свидетельство о публикации №122110103801
Рецензии