Чути шурхіт дощу за вікном,
А здається, шепочеться листя.
Небо віє примарливим сном
На зникаючий чар падолиста.
Час невпинно у безвість летить,
Відчуваю цей плин повсякденно,
Та й душа, наче листя, тремтить
І пригадує щось сокровенне.
Листопадовий вітер гуде,
Забираючи рештки надії.
У сумному зітханні з грудей
Чути збудливий глас ностальгії.
Дощ стихає і знову шумить,
Наче шепче: "Негода надовго…"
І душа елегійно щемить
Від фантазії ранку нудного…
Листопадовий дощ
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122110103361
Свидетельство о публикации №122110103361
Рецензии