Листя жовте кружляє,
Тихо падає вниз.
Осінь стежку, встеляє
Сяйним золотом риз.
Пізня осінь з дощами
Вже спішить на поріг,
Скоро вже під ногами
Побіліє моріг.
Вже затишок у безвість
Сірі хмари несуть,
І ранкову рожевість
Десь сніги заметуть…
Стане трепітним "вчора"
Жовтоока краса,
Запанують покора
Та холодна яса.
Вітер хмари збирає
І несе в далечінь,
А душа завмирає
Від раптових прозрінь.
Пролітають хмаринки,
В них - то радість, то гнів…
Може, ми - лиш краплинки
Монотонних дощів?..
Прозрiння
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122103103651
Свидетельство о публикации №122103103651
Рецензии