Прощальними краплями осені,
Що впали на грона калин,
Хмільними холодними росами
Повіяло вранці з долин.
Здалось на хвилинку, що ягоди
Воліли красу зберегти,
А в усмішках зблиснули спогади
Про літо і буйні сади…
Була в цьому зблиску ілюзія,
Що можна придержати мить,
Та тільки зимова прелюдія
Уже заповзято звучить…
Я їм усміхнулась привітливо
Й шепнула, щоб вітер не чув:
"Хай в серці залишиться видиво,
Щоб спогад чарівність вернув…"
Iлюзiя
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122103005394
Свидетельство о публикации №122103005394
Рецензии