the winner takes it all

Я не можу так. Заливає повінь.
Все, чим ми жили, цей потік розмив.
Поміж мене — бій. Видиво любові
без твоїх очей, без твоїх плечей.
Навіщо та журба,
коли тебе нема?
І повінь не спасе.
Я розгубила все.
Вийшов нанівець, мов водиця тала
в луки-оболонь, соняшний вогонь.
Сутінки зійшли. Я не запитала
за примари снів. Ти не відповів.
І знову — ця журба,
відчуження пітьма,
навісним промінцем
навідліг б'є в лице.
Буде день новий. На світанку пташка
знову заспіва все про те слова.
Молоде дівча принесе ромашку,
стане залюбки рвати пелюстки.
Залишиться одна
жадана і сумна,
як пісня молитов,
невтішная любов.
Я не можу так, чуєте, не можу.
Все, що в світі є — це ота любов.
Най почують всі нелюди ворожі
через полюси наші голоси:
Сьогодні, назавжди,
без зради і вражди,
без пута і заков
нехай живе любов.


https://www.youtube.com/watch?v=GVbCrWTpB80


Рецензии