Зірки й не знали, що вони на небі є
І вічність одна одну роздивлялись
Своїм різноманіттям вихвалялись
І гідності красою наче лебеді
Зірки й не знали, що дають натхнення
На створення нових світів навколо
Що хтось із них Марія, хтось Микола
Хтось вибухом засяє, дасть знамення
А хтось піде шукати невідоме
Повільно жар та полум'я згасивши
Щоб стати ще мудріше і ще ширше
Минулому лишивши свою втому
Так само й ми, людьми в цей раз втілившись
Один за одним тут спостерігаєм
Та один з одним гратись починаєм
На відстані ілюзій опинившись
Я відчуваю погляд, ой, не сумнівайся, Твої думки мов шепіт вітра над травою
Як наче муза спільна в нас с тобою
Як хочешь, може й ти тепер пограйся
На білій неіснуючій папері
Ти намалюєшь знак і той спрацює
Він в несвідомім, як мольфар танцює
В неясній, доки що, тобі манері
Один, два, бiльше
© Copyright: Василий Усик, 2022
Свидетельство о публикации №122102507281
Свидетельство о публикации №122102507281
Рецензии