Затишшя дивна рiч

Затишшя дивна річ.
Синє небо,
пливе хмаринка угорі.
Летить листок кленовий.
І хтось читає заповіт,
надію відчуває в слові.
І слова нанижуться намистом,
тоненьким бісерним рядком,
про правду чисту,
і вразливе не навмистно,
загляне в зоряне вікно.
 Відкриє  старовинну скриню,
в барвінку світле полотно…
Колись згадаєшь мене, доню…
І шепче осінь знову за вікном


Рецензии
Добре, Галя. Може і мене хтось-таки колись згадає. Привіт.

Игорь Ярин   23.10.2022 17:39     Заявить о нарушении
Дякую, Ігоре.
добрим словом, щоб...
мальви, стежка у тумані,
щей місяць зійшов
все моє куди не гляну...

Привіт.

Галина Би-Локур   23.10.2022 18:31   Заявить о нарушении