Лелека не лелече

У неба насподі із кошиком в дзьобі
крізь ніч і пустелю у кожну оселю
лелека до татка несе немовлятко,
за Новим Завітом ростити і жити,
і вміти любити і жовте, і синє,
і соняшні днини, і ночі пустинні.
Над стріхами коша летить листоноша,
поштарик пернатий на крилах кошлатих,
листа надсилає від хати до хати
в небесній коперті, за межами смерті.
В такому одвічному переплетінні —
і небо, і нива, і жовте, і синє.
На стрісі у клуні лежить коліщатко,
щоб доля до долі і серце — без шпарки.
Крізь всі негаразди і всі колотнечі
ти чуєш — не стогне вона, не лелече,
тому що земля — вона все пересилить,
тому що єдине і жовте, і синє.

світлина: Олександр Мурашко. Благовіщення. 1909


Рецензии