Бiля рiчки

Ліс дрімає біля річки,
Місяць в воду загляда,
І від сяйва, як від свічки,
Стежка світиться руда.

Чарівливі ніжні верби,
Наче діви молоді,
В річці сонній без перерви
Миють коси золоті.

І зірки, немовби зерна,
Сипле небо навмання,
Ходить тінню ніч химерна,
Демонструє надбання…

Десь струмочок мелодійно
Колискову бубонить,
Звуки затишно, спокійно,
Навівають дивні сни…


Рецензии
В тихом омуте черти водятся…
Пословица

Дремлет роща возле речки,
Месяц в омут заглянул,
Освещает, будто свечкой,
Бесенят- чертей разгул.

Вербы-ивушки с откоса,
Словно девы в выходной,
В сонной речке моют косы,
(На чертей вниманья – ноль).

Я была такой несмелой,
Я любовь всю жизнь ждала.
Выпив чарку, осмелела,
И тебя я увела…

Звезды, крупные, как зерна,
С неба сыпались, звеня.
И в моей душе проворно
Завелись пять бесенят.

То ли песенку заводят,
То ль выводят перепляс.
Осень так захороводит,
Что держите, братцы, нас!

На ветру пеленки сохнут,
Колыбелю «до-ми-соль…»
Не мутите тихий омут,
Не будите вы любовь.

Елена Куприянова 3   31.10.2022 14:59     Заявить о нарушении
Лена, нет слов! Прочитала с огромным удовольствием твой стих. Ты чудо!

Галина Чехута   31.10.2022 23:30   Заявить о нарушении