Мне вспомнился земляк
Кіяшко Саша, лубенчанин з Новаків,
Високий, кучерявий мов козак,
Але не тих придавніх, а із Брєжнєвських років.
На двох тоді було нам менше
п'ятдесят,
Зустрілись без причини випадково,
В Борисполі, як двоє рідних і сільських хлоп'ят,
В минулий час вернувшись знову.
Я був в відрядженні, летів до Риги
А Саша працював в порту на літаках,
Минулий час ми з ним гортали наче книгу,
Нам радісно було не мов в шкільних роках..
Свидетельство о публикации №122101900677