Не знаю навіть варто, чи не варто,
та мабуть все ж за все скоріше -ні.
Між тим і цим життям сталеві грати,
гартовані в шаленому вогні.
Та доля - дама надто вже примхлива.
В усіх випадках винуваті завжди двоє.
Ти намагайся зберегти змарнілі крила
та бійся стати "чорною вдовою."
І як би доля та куди не повернула -
а провидінню наперед все добре видно,
та хай тобі твої послужать крила,
живи і знай, що я тебе не видам.
722. Не знаю навiть варто, чи не варто...
© Copyright: Игорь Ярин, 2022
Свидетельство о публикации №122101906034
Свидетельство о публикации №122101906034
Рецензии
Яскраво написано та дуже чоловічно.
Фінал неперевершений!
Дякую за можливість прочитання)
З повагою,
Вероника Удовиченко-Ивашина 15.03.2024 17:43 • Заявить о нарушении
Фінал неперевершений!
Дякую за можливість прочитання)
З повагою,
Вероника Удовиченко-Ивашина 15.03.2024 17:43 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 17 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.