Так солодко торкається проміння
І кличе в світ краси, немов у рай,
Як всемогутнє боже провидіння,
Дарує ласку сяйний небокрай.
Жовтневе сонце, лагідне, як хвиля,
У грудях розливається теплом,
Чому ж думки, як чайки в небі, квилять,
Болючий провокуючи надлом?
Підсилюють неспокій ревні вісті…
Не потухає полум'я війни.
Штовхає ворог на шляхи тернисті,
Міста руйнує, села і лани…
Гудуть вітри в янтарнім верховітті,
Немов бджолиний метушливий рій…
Так хочеться в жовтневім розмаїтті
Відчути подих втіхи і надій!..
Жовтневi протирiччя
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122101802336
Свидетельство о публикации №122101802336
Рецензии