Вечір… Бурштинові барви
Втрачають свій дивний чар.
Тільки червоні заграви
Висвічують розсип хмар.
Ніч наближається, й серце
Сумує і просить змін,
Бентежиться, ніби вперше
Відчуло тривожний сплін.
Душа чекає, що Муза
Розвіє вечірній сум,
А небо, немов медуза,
Дихає холодом дум.
Ходить нічними стежками
Вбивча, як біль, самота,
Стихія думок, як камінь,
Роздроблює почуття…
Тривожний сплiн
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122101707255
Свидетельство о публикации №122101707255
Рецензии