про меандри та розмай

Не буди моїх мрій, не буди,
світлий янголе, Гавриїле.
Дай мені хоч відлуння доби,
доки чорне не схопить біле.
Вознесе капелан "Отче наш"
в час, коли розчиняються сни.
Поміж мною і Богом — бліндаж,
а на серці — світлина, де ти.
В казанку закипає розмай,
зорі вказують правильний шлях.
Не чекай ти мене, не чекай
до Різдва на своїх небесах.
Крига скресне, і вщухнуть вітри,
поросте синім льоном межа.
Не жури ти мене, не жури
за несказані вчасно слова.
Над рікою — ранкова імла,
завиває меандри Дністер.
Не була ти мені, не була
так жадана, як нині тепер.


Рецензии