про ласточку
Тільки серце судомить мерщій
ненаситна війна.
Не зозуля — луна
від розриву — диктує вірші.
Окопалась у житі війна
сотнінадцять нескорених діб.
Скільки ще ця весна,
скільки вб'є ця весна, —
і зозуля не знає в гнізді.
Перед наступом тиша така,
що ні Бог не спасе, ні бліндаж.
Ця весна так тривка,
ця весна так тонка,
як в соборі готичнім вітраж.
Двадцять третя на світі весна.
Першоцвіти застигли в льоду.
— Ти для чого, війна?
— Ти навіщо, війна?
— На біду, на біду, на біду.
П'є війна недозріле вино,
найміцніше за узи ярма.
Ластів'ятко само
в смутку б'ється в вікно.
Відпусти його, весно, дарма.
Свидетельство о публикации №122101300866