Так никто не любил. Перевод стих-я В. Сосюры

   В.Сосюра
Вірі Б[ерзіній]

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
і земля убирається зрання...

Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки...

В’яне серце моє од щасливих очей,
що горять в тумані наді мною...
Розливається кров і по жилах тече,
ніби пахне вона лободою...

Гей ви, зорі ясні!.. тихий місяцю мій...
Де ви бачили більше кохання?..
Я для неї зірву Оріон золотий,
я — поет робітничої рані...

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
і земля убирається зрання...

Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки...
1922



ТАК никто не любил. Через тысячи лет
Может, будет столь страстно влюблённый.
В день такой расцветает весна на земле,
Пробуждаясь в уборе зелёном...

Согревает дыханием тёплым она,
К звёздам тянутся нежные руки,
В день такой на земле расцветает весна
И трепещет от сладостной муки...

Не забыть мне вовек тех бездонных очей,
Что сияют во тьме предо мною,
Кровь по жилам течёт, как бурлящий ручей,
Пахнет ночь колдовскою травою...

Ни под солнцем, ни под серебристой луной
Нету чувства сильней и вернее!
Я с небес украду Млечный путь золотой
И его расстелю перед нею...

ТАК никто не любил. Череда долгих лет
Не остудит в груди пыл сердечный.
Пусть скорей воцарится весна на земле,
Чтобы в душах цвести бесконечно...