Зневiръя
З кiм ти, люба,у смереках,де знались-кохались,
бiлу зорю зустрiчала,
нiчку гайнувала?
Твоя пiсня в лiтнем лiсi не рута - отрута,
твоiх очей карий вогник - не принада - зрада!
Хiба, милий,ти не перший
стратив квiти в лузi;
мое серце зводив в тузi,
як плотiцу в вершi?
Хiба, милий, ти не перший,
ой, хiба не перший?!
Весь свiт шляхом мiж горами вiруе, мандруе;
завтра буду i я далеко,
як в небi лелеко,
В мiстi жiнок, мов зiлинок у полi,доволi:
помiж них менi в коханнi - не поразка, ласка!
Коли серце жаль iсточе,
згадай Верховину,
згадай любую дiвчину,
спечнi карi очi.
Коли серце жаль iсточе,
ой, коли iсточе...
Свидетельство о публикации №122101303756