Зневiръя

  Листал свой юношеский архив, и попалась песня на два голоса:

З кiм ти, люба,у смереках,де знались-кохались,
бiлу зорю зустрiчала,
нiчку гайнувала?
Твоя пiсня в лiтнем лiсi не рута - отрута,
твоiх очей карий вогник - не принада - зрада!

  Хiба, милий,ти не перший
  стратив квiти в лузi;
  мое серце зводив в тузi,
  як плотiцу в вершi?
  Хiба, милий, ти не перший,
  ой, хiба не перший?!

Весь свiт шляхом мiж горами вiруе, мандруе;
завтра буду i я далеко,
як в небi лелеко,
В мiстi жiнок, мов зiлинок у полi,доволi:
помiж них менi в коханнi - не поразка, ласка!

  Коли серце жаль iсточе,
  згадай Верховину,
  згадай любую дiвчину,
  спечнi карi очi.
  Коли серце жаль iсточе,
  ой, коли iсточе...    


Рецензии