Затягнули небо хмари,
Я, здається, чую чвари,
Мабуть, знову буде злива цілу ніч.
Будуть снитися кошмари,
І думки в потоці марень
Будуть сіяти насіння протиріч.
Опадає жовте листя,
У імлі зникає місто,
Осінь знову спохмурніла і мовчить.
Ходить, ніби одаліска,
Вітру шепче: "Схаменися!
Від пісень твоїх душа моя болить!"
Відбули у вирій зграї,
Щоб зустріти там розмаї,
Стало сумно і бентежно в небесах.
Вже не чути водограїв,
Сонце спить за небокраєм,
Не помітно блиску радості в очах.
Сторінки життя листаю,
Від тривоги завмираю,
Де ж вони мої хвилюючі літа?
Парасолю відкриваю,
Сонце в небі визираю
І стискаю сумно трепетні вуста…
Затягнули небо хмари
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122101207316
Свидетельство о публикации №122101207316
Рецензии