Люблю дивитись, як в калюжі
Пірнає листя золоте,
Хоч і зітхаю часом тужно,
Що сніг їх скоро замете.
В калюжах видно сіру хмару
І просинь неба, і блакить.
Усе нагадує примару,
Ось-ось, здається, зашипить.
Люблю, коли крізь сітку листя
Проміння падає в траву,
Леліє на гілках намиста
І кличе в хащу лісову.
Душа блаженно відчуває
Цілюще осені тепло:
І від тривог відпочиває,
І забуває біль і зло…
Цiлюще тепло
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122101202576
Свидетельство о публикации №122101202576
Рецензии