Багряний клен сумує у дворі,
Хоч золотом прощальним ще рясніє.
Опале листя котиться до ніг,
Здається, що воно мене жаліє.
Палає глід. А грона горобин
Жаріють і до ночі не згасають.
Їх не лякає холод хуртовин,
Тож радісно природу прикрашають.
Серпанком димним - в небі зграйки хмар…
О, як вони нагадують калюжі!
Поодинокі схожі на примар,
Що до добра і злигоднів байдужі.
Жовтневий день - у променях ясних!
Крокує містом Осінь горобина,
Відпочиває від дощів рясних,
Радіє, що пройшла лиха година.
І я всміхаюсь сонячному дню,
Тепло і ласку відчуваю в грудях
І, хоч не забуваю про війну,
Радію й не боюся, що осудять…
Горобина осiнь
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122101105625
Свидетельство о публикации №122101105625
Рецензии