За вікнами дощ нагромаджує смуток,
Краплини холодні біжать по шибках.
А небо, немов від отруйної рути,
Усе у похмурих свинцевих клубках.
Спішать перехожі до теплих домівок,
До крісел, диванів, гарячих чаїв…
А листя яскраве летить із верхівок
Встеляє калюжі до самих країв.
В затишних кав'ярнях - закохані пари,
Ні вітер, ні дощ - не завада серцям.
Вони відчувають хвилюючі чари,
Що душі ведуть у безклопітний храм.
Спускаються хмари все нижче і нижче,
Бульвари - в полоні зонтів і плащів,
А спогад про щастя, так звабливо кличе,
Немов захищає від нудних дощів…
Спогад кличе
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122100705322
Свидетельство о публикации №122100705322
Рецензии