Если Бог меня слышит Перевод с украинского языка

Если Бог меня слышит, я хочу обратиться напрямую к нему:

Боже, присядь на минуту, держи телефон мой, читай войну.

Наши тексты простые, наверное, на этот раз - Пулитцер пас,

Только ты прочитай и всем расскажи о нас.

И случается чудо - Бог сидит тихонько, читает слово,

И бормочет:
 - Никогда в своей жизни не читал я такого.

Прости.

Спасибо.

Хочу домой.

Сочувствия высь - бесконечные свечи, что в точности не про жизнь.

Как ты, где ты, и
"не волнуйся, со мной всё ок"

карточек номера…

карточек номера…

карточек номера…

множеством строк.

Потерялась такса.

Погиб папа.

В плену дед.

На радугу очередь - последний, вроде бы кот, у которого серый цвет.

Бог сидит, читает, дрожит телефон в его руке,

Говорит:
 - Как много благодарят неугомонные украинцы те.

Головой качает, и пока я чаю ему несу,

Он спрашивает:
 - А кто такие те ВСУ ?

Вижу, ваши люди, постоянно молятся ВСУ и мне,

Наверное мы ваши два украинских Бога на этой войне.

******
Бог окончил на сегодня 100-дневную книгу и встал.

Я становлюсь бесконечно наглой, хватаю его за рукав.

Пока наши расстрелянные дети на небесах ложатся спать,

Хочу чтоб ты каждого отпел и про каждого успел написать.

Я требую, Боже, чтоб ты сам сидел возле выхода, лично ты,

И никого из наших больше не пропустил.

Перевод: Татьяна Лев 31.07.22
Автор: Лала Тарапакіна 14.06.2022

Оригинал:

Якщо бог мене чує, я хочу звернутися напряму

Боже, присядь на хвилину, тримай телефон мій, читай війну.
Наши тексти прості, напевно, на цей раз – Пулітцер пас,
Але ти прочитай і всім розкажи про нас.
І стається диво – Бог сидить тихенько, читає слово
І бормоче – ніколи в житті не читав такого:
Вибач
Дякую
Хочу додому
та співчуття – безкінечні свічки що очевидно не про життя
Як ти
Де ти та «не хвилюйся, зі мною ок»
Номери карток
Номери карток
Номери карток…
Загубилась такса
Загинув тато
В полоні дід
На веселку черга – останній, начебто, сірий кіт.

Бог сидить, читає, тремтить телефон у його руці
Каже – як багато дякують невгамовні ці українці!
Головой хитає, і поки я чаю йому несу –
Він мене питає – а хто такі ті зсу?
Бачу, ваші люди щоденно моляться ЗСУ та мені,
Напевно, ми ваші два українських боги на цій війні.
***
Бог закінчує на сьогодні 100-денну книгу, за мить зника…
Я стаю безсовісною нахабою, хапаю його рукав:

Поки наші розстріляні діти лягають спати на небесах,
Хочу щоби ти кожного відспівав, про кожного написав.
Вимагаю, Боже, щоб ти сидів біля виходу сам, особисто ти –
І нікого з наших більше не пропустив.

Автор: Лала Тарапакіна