4.10.2022.
Жовтіє жовтень. День втрачає зміст,
Немов тужливий подорожній в полі:
- Куди я йду? Навіщо? – мимоволі
Замислюється, дивлячись у вись.
Та височінь – поглиблено сумна -
Йому відповідає сірим смутком
Дощів безжальних: - Час настав спокути
Твоїх гріхів, неправду пригадай,
Коли ти гаяв щастя довгі миті
На задоволення лише своє. А світу
Належної уваги не віддав,
Коли всі шанси вищого екстазу
Ти не побачив... Отже, більше часу
Не матимеш… І скоро життєпад…
Жовтневий сонет
© Copyright: Брущенко Алёна Бруна, 2022
Свидетельство о публикации №122100402876
Свидетельство о публикации №122100402876
Рецензии
