Я була до нього небайдужа.
Я його кохала... А тепер
він і привітатися не здужав,
і на мить він навіть не завмер.
А таким був лагідним, ласкавим,
а таким вже ніжним був колись.
Скільки з ним коньяк точили в каву,
скільки з ним любові напились.
Він тепер не в змозі привітатись.
І, здалось, обличчя відвернув.
Він і не помітив, що утратив –
повз любов душею прослизнув...
Прослизнув... І в тому я не винна.
Робить вигляд він, що поспіша...
Сплутав вічне він зі швидкоплинним.
Прослизнув... Та чи була душа?..
Я була до нього небайдужа. Я його кохала
© Copyright: Миклош Форма, 2022
Свидетельство о публикации №122100304027
Свидетельство о публикации №122100304027
Рецензии