Сповита мрією,
заколисана надією.
У безкраї душєю вирую,
серцем кохаю, сумую.
Обманюю себе,
що буде все інакше,
вірити хочу у Життя краше.
Не боюся зіркою впасти, згоріти,
а боюся відлетіти у безсмертя,
не вимоливши у Господа милосердя.
Без біди - не кличуть,
в щасті - забувають,
тільки рідне пам'ятають,
серце ним крають.
Сповита мрiею...
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2022
Свидетельство о публикации №122100203919
Свидетельство о публикации №122100203919
Рецензии
