Плаче осінь щодня, не втихає,
Вже зібралося сліз океан.
Навіть вітер постійно зітхає,
Наче стогне від болісних ран.
Ми чекали на бабине літо,
Та воно - у невтішних сльозах.
Скільки горя війною налито,
Скільки болю в осінніх тонах!
Плакав вересень, плаче вже жовтень…
Хоч би обрій на мить прояснів!
Від страждань закатованих сотень
Світ, здається, увесь почорнів.
Плаче Осінь, і я з не плачу,
Плаче вся українська земля…
Я ніколи цих сліз не пробачу,
Бо у пеклі країна моя…
Плаче Осiнь
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122100102254
Свидетельство о публикации №122100102254
Рецензии