Тихо сльози котяться, як сон
Стали дні життя, а може ночі?!
Від землі іде постійний стон,
Скинуть з себе зло матуся хоче.
То невже мене Творець створив,
Щоб степи, ліси, моря паплюжить?..
Ні краплинки крові не пролив,
Лише всім життя давав, мій друже.
Але за століття, за віки,
Чим віддячити вдалося людству?..
Плачуть навіть в небесах зірки,
Скрізь лиш руйнування та банкрутство.
Через гріх понівечили все,
Що впадало в око, де ступали...
Й далі вітер гордості несе -
Люди гірші звірів давно стали.
Схаменіться! Скиньте те ярмо,
Що загнало в пастку душі ваші.
Дайте Богу стати за кермо,
Має Він для вас майбутнє краще.
Покаяння сльози, як роса,
Що змиває з долі всі гіркоти.
Знов відродиться в душі краса
Миру, доброти, любові, цноти.
Все буде інакше, а життя
Барвами небесними заграє.
Бог дає нам краще майбуття,
Та прийти до Нього закликає.
19 серпня 2022 р.
Тихо сльози котяться, як сон
© Copyright: Валентина Коц, 2022
Свидетельство о публикации №122093005666
Свидетельство о публикации №122093005666
Рецензии