Вогняни жнива

Вогняні жнива

Розірваних часів не зшити.
Не розміновані двори.
Серед болиголову жито
Колосся тягне догори.

Женуть війну ген з поля бою,
Жнуть хлібороби без броні
І залишають за собою
Лише підпалини стерні

І світла золотаві латки,
Щоб не настав голодомор.
Несуть зернятко по зернятку
Невтомні руки до комор…

Тут кожна п'ядь землі мізерна
Годує переможні дні,
І падають в засіки зерна
Неначе зорі розсипні…


Рецензии