Проснулась рано, а Світанок
Уже писав свої вірші…
А небо вкрилося туманом,
Немов сховалось від дощів.
Я подивилась на сторінку,
А там: надія на тепло,
На ніжну росяну краплинку,
На щедре щастя джерело.
Писав Світанок щось про сонце,
Про звабну осені красу…
Відчувши промінь на долоньці,
Згадав про дотик ніжних струн.
І раптом сонце пробудилось:
"Забудь, - сказало тихо, - сум", -
По небосхилу покотилось
І полило на землю струм.
Світанок променем яскравим
Писати став про ясний день,
Щоб був він теплим і ласкавим
І став криницею натхнень…
А я скоріше вийшла з дому,
Бо вже розсіявся туман,
По оксамиту золотому
Пішла насупроти вітрам…
Писав Свiтанок вiршi
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122092907499
Свидетельство о публикации №122092907499
Рецензии