"Куди спішиш ти, мила Осене?
Дивлюсь, наряд твій догоря,
Обличчя все якесь спотворене?"
А Осінь шепче: "За моря…"
"Надовго? Знаєш, сумуватиму,
До тебе звикла я, клянусь,
Без тебе смуток відчуватиму…"
А осінь тихо: "Я вернусь…"
"Окей, іди, тебе чекатиму,
Можливо, треба провести?
Я дні і ночі рахуватиму,
Щоб знов тебе в вірші вплести".
А Осінь, ніби зачарована,
Шепоче: "Буде все як слід,
За мною хмарка йде гаптована,
А далі - град, туман і лід…"
"А що у тебе у торбиночці?"
"Дрібниці різні… Мідяки
Несу з собою у копилочці,
Я кину їх на дно ріки…"
"Навіщо, мила? - я запитую, -
Вернутись хочеш знов сюди?"
А Осінь строго: "Перечитую
Твої вірші, не підведи!"
"Вернусь назад сюди у вересні,
Мене чекай, не забувай,
В зимові довгі дні безшелесні
Вірші пиши, пісні співай!"
А я щасливо усміхалася,
Шептала Осені: "Прощай!
Давно я в тебе закохалася,
Іди, спокійно спочивай!.."
Розмова
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122092905489
Свидетельство о публикации №122092905489
Рецензии
Куда спешит наша милая осень? За моря, за горы, за сказку...
Галина! Очень красивые стихи! Спасибо за доставленное удовольствие!
Елена Куприянова 3 29.09.2022 19:33 • Заявить о нарушении
Галина! Очень красивые стихи! Спасибо за доставленное удовольствие!
Елена Куприянова 3 29.09.2022 19:33 • Заявить о нарушении
Спасибо, Лена. Как приятно снова встретить здесь знакомые лица.
Галина Чехута 29.09.2022 20:46 Заявить о нарушении
Галина Чехута 29.09.2022 20:46 Заявить о нарушении