Осійній вечір, тихий і самотній,
Лиш чашка чаю на моїм столі…
Мабуть, і я закутаюсь в самотність
Посиджу мовчки в затишнім теплі.
Прикрию очі, погортаю стрічку
Забутих згадок, втішних і сумних,
Ожвавлю берег і привітну річку,
Духмяний запах квітів лугових.
За кадром кадр… То погляд, то обличчя…
То усмішка, то лагідні слова…
Здається, не роки пройшли - сторіччя,
Та в пам'яті все знову ожива…
Відкрию очі, запалю лампадку,
Нагрію чай, що вичахнув давно,
І разом з чаєм вип'ю кожну згадку,
Немов п'янке додержане вино.
Вип, ю кожну згадку
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122092507028
Свидетельство о публикации №122092507028
Рецензии