Пригода

Добро і Зло в одній запряжці
Тягли старенький мій візок.
Візок скрипить. На серці тяжко.
Приліг я, спершись на мішок.

"Добро! Невже ти не вспромозі
Везти без Зла візка мого,
Щоб Зла не бачити в дорозі,
Бридкої постаті його?"

Сказав. Не стали сперечатись?
Шмигнуло Зло убік мерщій,
Та ба, було б тобі мовчати,
Мій вороже, язику мій.

Дорога вгору. Мушу встати,
Підставити плече й ребро,
Щоб підпихати, помагати
Добру везти моє добро.
 
Насилу виперли. В знемозі
Впав на мішок. Плече болить,
Ребро болить. А на дорозі
Добро знесилене лежить.

Підбігло Зло, в візок впряглося,
Мов вихор, понеслось з гори.
Аж серце щастям зайнялося.
Горить! Боюсь, за мить згорить.

З дороги збились, будяками
Мчимо. Підскакую з мішком.
Та раптом колесо - на камінь,
Візок - круть-верть - я  під візком.

Отямивсь на візку я згодом.
Маячить місто вдалині.
Була насправді ця пригода
Чи це приснилося мені?

Добро і Зло в одній запряжці
Поволі тягнуть мій візок.
Візок скрипить. На серці тяжко.
Мовчу я, спершись на мішок.

       2013