Вже вечір зупиняється у лозах.
Скінчився дощ,і вже затихли"грози".
І люди поспішають до оселі.
Куди це"наци"так біжать веселі?
Так закортіло ж їм в водицю пониряти
Та змити гріх від голови до п'яти.
Швиденько скинули одежу,автомати,
Пірнули в воду,в чім родила мати.
На радощах усе вони забули:
І де знаходяться,і де тепер їх"дула".
Гріхи свої,так думають,що змили...
А,що було,як на пісок ступили?
Там-ні трусів їх,а ні автоматів.
Забули все вони тепер,крім матів.
Знайшли листочки,дарма,що не з фіги,
Прикрились ними і галопом бігли.
На"царському селі" в ворота били:
"Штани віддайте й зброю",-голосили.
Та люди з них сміялись і свистіли:
"А,що,захиснички,ви ще хотіли?"
Тікайте геть аж у свої домівки
Та приголубте діточок голівки,
Бо ви нам остогидли більше хріну...
Біжіть,поки не стрелили вам в спину.
15,07,2015
Змивання...
© Copyright: Нина Сазоненко, 2022
Свидетельство о публикации №122092505500
Свидетельство о публикации №122092505500
Рецензии