Веселi пиятики

Написати б ось щось легке,
Щось кумедне, смішне, веселе.
Щось про людську й весняну зелень.
Про оте котеня прудке.

Про сусідку, що день і ніч
на глухого кричить сусіда,
він сміється, і дітись ніде,
так і слухають протиріч.

Щось веселе пишу, сміюсь.
А воно не виходить смішно.
Хтось вважає, що сміх мій – грішний.
От таких читачів й боюсь.

Та писатиму все одно –
жарт, іронія з дном подвійним.
Та хіба ж я у тому винен,
що обожнюю рим вино...


Рецензии