Осіння ніч… І знов мені не спиться,
Хоч навкруги безмовна темнота.
У хмарах небо де-не-де зерниться,
І вітер розчаровано зітха.
Спить гіпнотичним сном уся природа,
Незримо тиша бродить у саду.
В кватирку зазирає прохолода
І сумнівів вселяє череду.
Вже, мабуть, скоро вигляне світанок…
Ніч посвітліла, наче ожила,
А потім знов укрилася туманом
І задрімала зразу ж від тепла…
Дрімає під вікном стара береза
І губить час від часу жовтий лист,
А я не сплю, вбираю дух поезій,
Плекаю мрію про ліричний хист.
Знову не спиться
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122092207727
Свидетельство о публикации №122092207727
Рецензии