Шэ ж бабънэ лiто ув когуt
I каvъця, всё шэ чудесно.
I бабънэ лitо воt-воt.
Да гусочкъ дъкъ гъгэкнулъ:
Друзья, мъ шуруем домоj!
I воt я iду по дворе зном.
Шось tрусъtь чъ шо гэtо в лоб…
I хtося вдруг звэрху tак гнэнув,
Шо прам-tакъ нъ на мороз.
А гэtо свяtа Богородiца
Нам знак подае, шо в господ
Уv будэ улад всэ i з воjнамъ,
Раз vъд ляхам кънув сtволов.
Нъмае нъ совъсцi в гомняш,
Шо мъ спас колъсь оt убоj,
Нъ сtъду а нъ хоtь мъшовского,
Шо мъ, мо, славЯньськъj народ.
Ну, шо v, заtо в нас, лiцьвiновскъх,
Усэ харашо tак iдзёць,
Шо аv заtопълъ у школах
I, каvуtь, в садках высёло.
Ну-да, ек намэрзлъся козлiкъ,
Tовдi наtэ вам лiкарсtвов.
Колъ бо дэ думалъ боньдi
Шо даtъ хучіj ля дыtок.
Шэ, бач tъ, зълёнъji клёнъ!
I груша у роt прам гнілок.
А шо зарэ снiг уv на глову,
Нъ скоt нi бероt нъ в горsок.
...да, грiм покъ в дуба нъ гнэнэ,
Нъ конь i нъ взмолъця в моль.
Свидетельство о публикации №122092200490